Мати домашнього улюбленця – це завжди велика відповідальність, як перед твариною, так і перед самим собою. Не кожна людина готова на такий серйозний крок, особливо тоді, коли ще не мала такої можливості та досвіду. Далі на houstonka.
Х’юстонський психолог Елізабет Сіболт-Еспарза стверджує, що завести домашнього улюбленця обов’язково варто тим, хто відчуває таку потребу або має бажання. А якщо ви сумніваєтеся й не впевнені в правильності свого вибору, то варто відкинути ці думки в сторону. А все тому, що ви напевно пошкодуєте лише про те, що не зважилися раніше.
Вихованці в Х’юстоні
На х’юстонських вулицях дуже часто можна зустріти собачників. Саме собаки є одними з найулюбленіших вихованців у цьому місті. Навіть сама Елізабет розповідає, що має собаку та може на особистому досвіді підтвердити те, що вона безумовно варта усіх прийдешніх змін.
Найпопулярнішим й найпоширенішим собакою в Х’юстоні вважається французький бульдог. Ці кумедні вихованці легко приживаються з людьми, піддаються дресуванню й не відчувають дискомфорту від квартирного життя.
Неймовірно розумними та доброзичливими вважаються золотисті ретривери – вони також проживають у великої кількості х’юстонців.
Ну і варто згадати такі породи, як пудель, німецька вівчарка, англійський бульдог. Ці звірята пристосувалися до комфортного життя в штаті Техас та нерідко вигулюються господарями в міських парках і вулицях.
Чому краще мати вихованця, ніж не мати
Найчастіше трапляється так, що люди, які в дитинстві рідко контактували з тваринами, не поспішають заводити їх у зрілому віці. У той час, коли дитина з ранніх років жила в оточенні котів, собак або інших домашніх улюбленців, набагато охочіше наважиться на відповідальний крок у майбутньому. Дійсно, завести вихованця – це не сходити до магазину, а великі життєві зміни та поповнення на рівні повноцінного члена сім’ї.
Ми свідомо розуміємо, що тварина вимагає багато часу, сил, ресурсів, зобов’язує брати її з собою в тривалі поїздки й повністю перебуває під людським захистом. Саме ці причини часто звучать виправданнями, відмовками або елементарним небажанням мати домашнього вихованця в будинку.
Однак життя безумовно змінюється в кращий бік з появою такого нового мешканця і по суті, члена сім’ї.
Психологиня з Х’юстона розповідає, що людина безсумнівно покращує свій фізичний й психологічний стан з такими, на її думку, хорошими змінами в житті. Вам може здатися, що життя не ділиться на “до і після”, триває в такому ритмі, як і раніше. Але це далеко не так.
По-перше, якщо ви завели собаку – його неодмінно необхідно вигулювати та проводити час на свіжому повітрі. Якщо поблизу немає парку або галявини, то ви прогулюєтеся біля будинку. Щоденні прогулянки корисні не тільки вихованцеві, але і його господареві. Більше активності та перебування на вулиці позитивно позначаються на загальному стані та фізичному здоров’ї.
По-друге, науково доведено, що кіт або собака здатні знизити вироблення в нашому організмі гормону кортизолу, який відповідає за стрес. Навпаки, виробляється гормон окситоцин, що забезпечує гарне самопочуття.
Якщо ви проживаєте важке розставання, почуваєтеся самотнім у порожній квартирі, то тварина допоможе відволіктися від сумних думок. Як відомо, коти є найкращими “антидепресантами” для людини: муркотіння може послужити приємними звуками, а погладжування заспокоює. Собака ж своєю життєрадісністю та відданістю змушує вас зрозуміти, що ви більше не самотні, а вдома на вас завжди хтось чекатиме із нетерпінням.
Найзворушливіше, що вони люблять по-справжньому, не за щось конкретне, а просто так, повністю приймаючи нас такими, якими ми є. Якоюсь мірою можна стверджувати, що пухнастики вчать нас любити.
Грати з улюбленцем в активні ігри, стежити за їхніми кумедними рухами або поведінкою, помічати дивацтва й особливості в характері – про який смуток взагалі може йти мова, коли поруч із нами перебувають прекрасні створіння?